Опис досвіду

Вчитель правознавства ТЗОШ №24 Близнюк Михайло Ігорович

Головна мета сучасної освіти – виховання людини, здатної діяти в соціумі з урахуванням позицій інших людей, тобто формування соціальної компетентності учнів. Школа має завдання виховувати громадянина, для якого демократичне суспільство є середовищем розкриття його творчих можливостей, задоволення особистих і суспільних інтересів, усвідомлення власної ролі в житті.  Завдання школи - готувати громадянина як соціально компетентного, активного, відповідального суб’єкта суспільства, в якому поважаються права , цінність і гідність кожної особистості, а розбіжності між індивідуумами і соціальними групами людей вирішуються справедливо і конструктивно.  Тому вважаю, що проблема соціалізації учнів є актуальною і потребує комплексного вирішення.

         Соціалізація - це процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

         Проблеми соціалізації завжди були в центрі уваги зарубіжних та вітчизняних педагогів і психологів. У роботах С. Ленгтона , К.Рейнольдза, Б.Ліхачова, О.Асмолова, З.Фрейда детально розглядалися процеси соціалізації та її чинники. З.Фрейд виділив психологічні механізми соціалізації: імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини. Імітація – усвідомлена спроба особистості копіювати визначену модель поведінки. Ідентифікація – спосіб усвідомлення приналежності до тієї чи іншої спільності. Ці два механізми є позитивними, оскільки вони націлені на засвоєння визначеного типу поведінки. Сором і провина є негативними механізмами, тому що вони призупиняють або забороняють деякі зразки поведінки. Соціалізація особистості припускає, що об’єктом дослідження є весь комплекс суспільно значимих якостей людини в їхній тісній взаємодії. Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, проте за деякими аспектами він продовжується все життя.

Психологи і соціологи стверджують, що соціалізація дорослих відрізняється від цього ж процесу у дітей.  Процес становлення у дорослих скоріше змінює зовнішню поведінку,  а у дітей формує ціннісні орієнтації.

         Соціалізації учнів сприяє вивчення курсу практичного права. Цей курс розвиває емоційно-ціннісне ставлення до життя, формує активну позицію особистості, сприяє набуттю досвіду громадянських дій, демократичної поведінки, ефективного спілкування, розвиває уміння і навички конструктивно - критичного мислення, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності і прийняття колективних рішень.

Працюючи у ТЗОШ №24, яку ми називаємо «Школа-місто», ставимо перед собою завдання:   не тільки готувати дітей до життя у суспільстві, а зараз активно жити  у ньому. Тому найважливішою метою курсу практичного права є набуття учнями навичок правомірної поведінки, пошук шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Реалізувати ці завдання, вражовуючи складність курсу, мінімальну кількість годин, затримку підручників, можливо лише наблизивши матеріал курсу до життєвих ситуацій, спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками процесів, які покладено в  основу викладання  курсу, залучаючи дітей до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку.

         Зі свого досвіду роблю висновки, що процес учіння стає набагато результативнішим, якщо його організувати у співробітництві. Вчитель виступає як організатор, старший товариш, який знає і розуміє інтереси, потреби та можливості кожного учня.

Яким би не був урок за формою проведення, організовую його так, щоб забезпечити максимальну активність учнів з постійно діючим зворотнім зв’язком. На допомогу  учням до кожної теми з курсу практичного права створюю опорні конспекти. Ідея використання такого засобу навчання належить відомому донецькому  педагогу Віктору Шаталову. Він виходить з того, що дві таких важливих справи, як результативно слухати і конспектувати за вчителем, продуктивно учень зробити не може. Яскравим образом сприйняття нового матеріалу є класна дошка, на якій відтворено не тільки основні елементи пояснень нового матеріалу. Вона ще є і носієм асоціацій  пояснення, відображенням настрою, радості відкриттів, жартів вчителя та учнів. Методика В.Шаталова передбачає, що яскравий образ такої дошки з чіткими визначеннями, власними висновками та відкриттями  після уроку  кожен учень забирає додому. Опорні конспекти з курсу «Практичне право» створюю по-різному. До теми «Правила у нашому житті» подаю опори з чітко визначеними поняттями, а учням залишаю місце для наведення прикладів.  У конспекті за темою «Власність у нашому житті» після пояснення матеріалу пропоную школярам  самим визначити форми власності та шляхи її набуття. При вивченні теми «Юридична відповідальність» використовую принцип «Навчаючись сам, навчаю іншого». Учні доповнюють відповідні опори у групах та спільно приходять до однієї думки. Цікавим і практичним для учнів є опорний конспект «Ти-споживач». У ньому пропоную відтворити права споживачів, якими учням доведеться не раз скористатися у житті. Складною за засвоєнням  матеріалу є тема «Законодавчий процес». Набагато простішим для запам’ятовування і цікавішим для сприйняття ця тема стала після використання в опорному конспекті асоціативних знаків методами ейдотехніки (додаток 5). Свої позначки та надписи учні виконують тими засобами, які їм найбільше подобаються. Тоді конспект стає  живим, індивідуальним, яскравим. Матеріал учні швидко запам’ятовують і легко відтворюють.

Уміння школярів спілкуватися правовою лексикою,  логічно міркувати, приймати чіткі правові рішення розвиваю з допомогою інтерактивних методів учіння. Ефективною і улюбленою для учнів є робота в групах. Робочі групи формуються самими школярами в залежності від талантів, якими володіють діти. Адже ми знаємо, що кожна дитина народжується з певним видом таланту, а деколи не одним. Прикладом такої організації роботи є завдання після опрацювання теми та опорного конспекту з теми «Демократія-влада народу». Завдання для роботи в групах: «Аналітики: провести порівняльний аналіз стану демократичного режиму країн Болгарії та Іраку; бібліографи: на основі існуючих визначень  демократії сформулювати означення, яке, на вашу думку, повністю  відображає це поняття; історики: встановити  історичну послідовність подій, які ілюструють процес розвитку демократії; математики: розв’язати математичний вираз, у якому невідомими є числа, що стосуються теми уроку, прокоментувати результат; художники: зобразити  асоціації, які виникають при слові «демократія». Такий підхід до вибору завдань вимагає певної підготовки вчителя та значних затрат часу. Проте, вважаю, що цілі виправдовують засоби. Метод «Займи позицію» використовую для обговорення дискусійних питань. При цьому учні вчаться аргументовано відстоювати свою думку. Під час використання «мозкового штурму» уникаю  «закритих питань», на які діти могли б однозначно відповісти. Учні вчаться швидко і чітко формулювати свою думку, висловити  ідею чи спосіб вирішення проблеми.

Складною проблемою є вирішення питання оцінки роботи та знань школяра при вивченні курсу практичного права. Педагоги знають про  переживання учня, який  відповідає біля дошки.  Ще один момент перевірки знань : чи цікаво слухати матеріал іншим дітям, які це вчили вдома? Як готується до наступного уроку учень, якого оцінили на попередньому уроці?

Цих проблем уникаю, використовуючи колову систему опитування. ЇЇ комфортність та результативність доведено часом та відтворено в анкетуванні учнів та батьків. Методика оцінювання полягає в тому, що школярі  класу діляться на групи – по чотири учні в кожній. При опитуванні склад та розміщення дітей незмінні. Перші номери у кожній з груп обирають із запропонованих  питань одне і готуються до усної відповіді біля вчителя, щоб не заважати іншим. Другі номери виконують тестові завдання, треті – готують письмову відповідь на питання, четверті – вирішують правові задачі. Цей метод  опитування займає 10 хвилин при відпрацьованій системі на звичайному уроці. На підсумковому уроці учні міняються номерами і видами завдань. Отже, за один підсумковий урок школяр отримує чотири оцінки. Від однієї з них на вибір він може відмовитись.

 Переконався, що цей метод має значні переваги: індивідуальний підхід до учня, об’єктивність оцінювання відповіді, вирішення проблеми накопичення оцінок, самостійність роботи дитини, неможливість прийти на урок непідготовленим, зняття внутрішньої напруги та стресу перед опитуванням. Колова система опитування має свої недоліки: витрачається багато часу на підготовку завдань. Та значна кількість оцінок і наявність в одній паралелі декількох класів це виправдовує. Чіткі правила виконання роботи попереджують процес списування.

У тому випадку, коли для опитування використовую фронтальну форму, урок починаю з опрацювання нового матеріалу і роботи з опорним конспектом. Ключові моменти домашнього завдання опитую в ході пояснення  нового матеріалу, опираючись на  знання, здобуті на цьому уроці.

Курс практичного права - гуманітарний предмет. Для вирішення практичних завдань  виходжу за рамки уроку і разом з учнями вирішую багато завдань в позаурочний час. Наведу приклади:

• Практичне втілення демократії демонструємо разом з учнями школи під час виборів шкільного самоврядування.
• Тему «Права батьків» обговорюємо під час волонтерської допомоги в обласному притулку для неповнолітніх.
• Екскурсія в приміщення суду допомагає краще уявити процеси, які вивчаються в темі «Кримінальне право».
• Зустріч з представником Управління із захисту прав споживачів вирішує багато питань, які виникають при вивченні теми «Ти - споживач».
• З юридичними професіями учні знайомляться при безпосередній зустрічі з представниками цих спеціальностей.
• Під час вивчення теми «Праця неповнолітніх» цікавим є спілкування школярів з представниками і роботодавцями  малого бізнесу.

Надзвичайну зацікавленість викликають дебати, які організовуються для учнів різних класів. Теми для таких заходів вибираємо разом з дітьми: «Смертна кара: за і проти», «Демократія по-українськи», «Чи потрібний вільний продаж вогнепальної зброї», «Освіта очима учнів», «Права споживача: реалії життя».

Використовуючи наведені методи роботи, спостерігаю їх доцільність та результативність. Мої учні є призерами олімпіад з правознавства та студентами юридичних вузів. Позакласні заходи з цього предмету з цікавістю відвідує велика кількість учнів. Анкетування дітей та батьків підтверджує результативність викладання правознавства.

У наш складний час, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення людиною, вважаю, що функція учителя полягає не лише в передачі знань, а й  у формуванні навичок здобувати їх. Коли під час цього процесу учні отримують бажані результати, почувають себе комфортно, працюють в атмосфері співробітництва та взаємодії, вчитель  є навчителем і порадником дітей. 

Мої учні підтримують девіз: «Не для школи вчимося, для життя!»